###Третья сила ###

1991 рік. Саме цей рік, залишиться у пам'яті всіх громадян України, рік коли наша Батьківщина стала незалежною. Але подивившись на цю дату, як футбольний фанат, побачити можна зовсім інше. Адже, саме у сезоні 1991/1992, якщо бути точнішим у сезоні 1992 на Львівському стадіоні «Україна» визначився перший чемпіон України. Несподівано для всіх, можливо і для самих себе, сімферопольська «Таврія» перемогла київське «Динамо» і завоювала золотий комплект нагород..

З того часу пройшло майже 19-років, дев'ятнадцять неповних сезонів, але після тієї пам'ятної перемоги «Таврії» ніхто більше не вигравав чемпіонат України. Тотальне домінування київського «Динамо» аж до початку XXI cт, коли серію перемог київлян у чемпіонаті перервав донецький «Шахтар», який до пам'ятного для себе сезону 2001/02 колекціонував другі місця, фінішуючи 5 поспіль років за столичною командою.

Пройшло ще 10 років...Але до донецько-київського альянсу не вступив ніхто, ось уже п'ятнадцять років (якщо рахувати з першого срібла донеччан) жоден клуб не може витіснити когось з цього дуету з перших місць. Повна домінація набридає, глядач хоче бачити нові обличчя, боротьбу. Тому останнім часом і стала популярною тема, точніше вислів: «третя сила».

Та сила, яка має посунути вічних переможців з трону, який «Шахтар» і «Динамо» розігрують лишень між собою. Спроби були, безумовно, але вони були невдалими. Проте, поява «третьої сили» в останні роки значно зросла. Безумовно, наш футбол рухається вперед, тож вперед рухається і кожний клуб. Інвестиції, які почали вкладати у футбол, покупки і стадіони не можуть не радувати, адже все це робиться для блага нашого футболу.

Розглядати кожен клуб прем'єр-ліги нема сенсу, адже не кожен з цих клубів може боротися за високі місця. Досить часто можна почути, що словосполучення «третя сила» стосується напряму лише два клуби українського чемпіонату: «Металіст» і «Дніпро», проте не так це. Як мінімум, ще 1, а то і 2-3 клуби можна зарахувати у цю категорію команд. Але на сьогоднішній день, говорячи про «третю силу», звернемося детальніше до трьох клубів: харківського «Металіста», дніпропетровського «Дніпра» і львівських «Карпат».

Ось уже чотири роки команда Мирона Маркевича готується до атаки. Готується, нарешті втілити свою мрію в життя і здобути путівку у Лігу Чемпіонів. Для цього треба зробити всього-на-всього один крок уперед. Здобути срібні медалі української прем'єр-ліги.

Важко не погодитись, що це завдання, не є найпростішим, але час іде, команда будується і якщо харків'яни отримають путівку у чемпіонський турнір за роки 2-3, то дивного у цьому не буде нічого. Загартована битвами у Лізі Європи, команда Мирона Маркевича, прагне більшого. Амбіційний президент клубу, який передає свою впевненість і бажання своїм футболістам, оновлений стадіон і постійні оновлення складу.

Сам Олександр Ярославський не приховує, що будує команду по принципу «Шахтаря», який робить ставку на латиноамериканських гравців. Діючи по цьому принципу взимку до Харкова приїхали два висококваліфікованих новачки: Себастьян Бланко і Джонатан Крістальдо. Поки що, тієї гри, яку від них чекали, молоді аргентинці не демонструють, адаптація у новій країні, ще не варто забувати, про травми, яку отримав Бланко і зараз перебуває у лазареті команди, проте, ці гравці є великим підсиленням для харків'ян. Разом з натуралізованим українцем – Марко Девічем і бразильцем Тайсоном, атака «Металіста» може навести страх на будь-який захист у світі.

Важко зараз, щось сказати про цю команду. Після зимової перерви дуже різкий і прикрий початок весняної частини сезону, звісно, вдарив по амбіціях і гордості клубу. Розгромна поразка від «Баєра» у 1/16 Лізі Європи вплинула на колектив, проте Мирон Богданович знайшов правильні слова і от після 3-ьох стартових нічиїх навесні, «Металіст» набрав форму і повертає собі попередню впевненість. «Метал» перебуває на стадії побудови команди, того клубу, який зможе нарешті зрушити донецько-київський альянс з вершин українського чемпіонату. Ніхто не заперечує, що потрібен час, адже ніщо не робиться просто так.

Дніпропетровськ вернувся. Гра, яку демонструє команда іспанського коуча радує, навіть, коли немає гри, результат є. Хуанде Рамос знайшов потрібні слова і налаштував гравців на максимальний результат. Дуже давно у «Дніпра» не було нагород, уже 6 років «синьо-біло-блакитні» знаходяться у затінку «Металіста», а деколи і інших клубів. Але політика Ігора Коломийського повертає клубу його колишні місця. Дуже впевнено команда тримається у когорті лідерів. До харків'ян всього-то 4 очки, до срібних нагород, до «Динамо» лишень 7 очок.

Важко сказати, чи готова уже ця команда грати у Лізі Чемпіонів наступного сезону. Але амбіції і бажання у дніпропетровців є. Першим кроком до повернення колишніх результатів (та і гри, адже сказати, що при попередніх тренерах результату не було – не правильно, але команда не демонструвала гри) став новий тренер. Ліміт довіри до своїх спеціалістів закінчився і у клуб прийшов іспанець – Хуанде Рамос, відомий у футбольному світі своєю роботою з іспанською «Севільєю», після двох перемог підряд у, тоді ще, Кубку УЄФА, тренер перейшов у англійський «Тоттенхем», але тут результату не було. Після Англії у Рамоса були ще мадридський «Реал» та московське «ЦСКА», проте і тут результату не було.

Поки що гра «Дніпра» і результат, який він показує, повністю задовольняє керівництво, але говорити, чи справді вдалою є його роботу ще рано. Після приходу нового тренера прийшли і нові гравці, які потихеньку стають основними у цій команді: Матеус, Іван Стрініч, Жуліано, Самуель Інкум, Нельсон Рівас. Те що, команда оновилась видно на очах. Чи зможе «Дніпро» втримати свою 4-ту позицію, а то і зазіхнути на медалі ще у цьому сезоні побачимо з часом, але надії на те, що скоро, разом із харків'янами цей клуб знову поверне у УПЛ справжню інтригу є. Треба лишень грамотно реалізувати ці надії.

Напевне, єдина команда з оцієї трійки, яка несподівано ввірвалась у п'ятірку нашого футболу і закріпилася там. Якщо згадати сезон 2008/09, то тоді ще недосвідчена команда Олега Кононова на старті весняної частини перемагала усіх, змусивши звернути на себе увагу, проте тоді львів'янам не вистарчило сил на фінішний ривок і кінцівку сезону «Леви» провалили.

У наступному сезоні, уже змужнілий колектив зміг довести свою силу – завоювавши 5 місце і вигравши путівку у Лігу Європи, для Львова це був великий крок уперед, пройшло 11 років з останнього візиту іноземної команди до міста Лева, у рамках євро турніру. Показавши себе з гарної сторони, львів'яни знайшли ще більше фанів, які почали підтримувати команду. Гравці на полі брали самовіддачею, боротьбою до кінця і ненаситністю. Але у груповому раунді Ліги Європи боком вилізла недостатньо довга лавка запасних, граючи на три фронти, у хлопців не вистарчало сил, але команда не здалась і от уже другий сезон підряд іде до своєї мети.

За шість турів до завершення чемпіонату відрив у 10 очок над найближчим переслідувачем, який «Леви» навряд чи розгублять. Проаналізувавши помилки минулого сезону, не менш амбітний львівський клуб, намагається їх виправити. Олег Коновов і скаути «Карпат» провели величезну роботу, але знайшли тих самородків, які були потрібні клубу, у зимове міжсезоння у колектив влились: Лукас, Резван Кочіш, Мартін Богатінов, Борха Гомез та Грегор Балажіц.

Навесні «Карпати» з новими силами та новими гравцями почали підтверджувати своє реноме, як команди, яка може стати «третьою силою», не маючи великих капіталів, клуб демонструє чудову гру, яка дає результат. Всього 1 очко відділяє львів'ян від четвертого місця, одна помилка і все може змінитися. Але не будемо забігати наперед, у львівського клубу є майбутнє і є перспективи, як і у «Дніпра» та «Металіста», як «Карпати» скористаються тими перспективами загадка, яку зможе розгадати лише час.

Залишилося лишень 6 турів до кінця цього сезону, непростого, неоднозначного, але сезону який вніс щось нове у наш футбол, який ще більше змусив нас задуматися про «третю силу». Подивившись у календар цієї трійки видно, що легкої кінцівки не гарантовано нікому.

«Карпатам» і «Металісту» ще прийдеться зіграти між собою, та з одним із грандів. Харків'янам з «Шахтарем», львів'янам з «Динамо», так у «Дніпра», здавалося б, найлегші суперники, проте кожен з тих клубів буде боротися за виживання, чи буде так просто дніпропетровцям?

Легкого життя українським грандам ніхто не дасть. Колись до них у альянс, віллється ще пару клубів, чи буде це хтось з цієї трійки невідомо. Час не випередити, а передбачувати діло невдячне, тож залишається просто наглядати за баталіями цього сезону і чекати нового, з новими іменами, інтригами і результатами. Насолоджуйтесь і любіть футбол!

Олексій Мандзій