###Тотальна перевага. Підсумки 11-го туру Ліги Парі-Матч ###

Головною темою для розмов після 11-го туру Ліги Парі-Матч звичайно ж стало Класичне протистояння "Динамо" та "Шахтаря", яке закінчилось досить несподіваним результатом та черговим скандалом. В інших матчах градус емоцій був не таким високим, що, втім, не вплинуло на результативність команд, які оновили рекорд вищого дивізіону.

ПРИВИДИ МИНУЛОГО

П&lsquo-ятнична битва відкрила чимало темних сторін команди київського "Динамо", яка, здавалось, впевнено позбувається "привидів минулого". Головною причиною нищівної поразки підопічних Реброва вбачається їх недостатнє налаштування на гру. Буквально зі стартовим свистком було помітно, наскільки гірники переважають супернику в бажанні здобути позитивний результат. Власне, в діях киян відчувалась незрозуміла переконаність у своїй вищості, за що вони були відповідним чином покарані.

Разом з тим не варто скидати з рахунку ігрових моментів. Матч з "Шахтарем" продемонстрував, наскільки "Динамо" залежить від присутності на полі Сергія Рибалки. Фактично, саме опорний хавбек став ключовою фігурою в тактичних побудовах Реброва та Ріанчо, а Мігель Велозу з його функціями справитись не зміг зовсім, як у відборі, так і в конструюванні власних атак. Як наслідок, "Шахтар" мав тотальну перевагу в центрі поля, через що біло-сині не могли використати сильні сторони Ярмоленка, Гармаша та Мораєса. Коли ж гра пішла не за планом, тренерський штаб "Динамо" не зміг внести корективи, які б змінили ситуацію на полі. Вихід Беланда вкотре підтвердив, що футболістів, якщо вони хочуть піти, потрібно відпускати вчасно, інакше користі від них буде не багато.

Загалом, однією грою "Динамо" поставило під сумнів свою спроможність вигравати у суперників рівних за класом або тих, які знаходяться на щабель вище. Підтвердити або спростувати це твердження повинен матч з "Челсі", в якому кияни спробують реабілітуватись за, без перебільшення, ганебну поразку.

Натомість перспективи "Шахтаря" в контексті зустрічі з "Мальме" виглядають досить оптимістично. Інша справа, чи вдасться гірникам уникнути тієї ж помилки, якої припустились кияни – недооцінки суперника. За своїм потенціалом команда Луческу шведів переважає, але цього разу навряд чи донеччани отримають стільки ж свободи, як вони мали у грі з "Динамо".

КРАХ АМБІЦІЙ

Тренери "Карпат" та "Ворскли" майже ровесники. Один починав професійну кар'єру футболіста в "Реалі", але через травму так і не зміг реалізувати весь свій потенціал. Інший прийшов у великий футбол вже у зрілому віці, але став легендою одразу для двох клубів вищого дивізіону. Ігор Йовічевіч та Василь Сачко разом проходили тренерські курси та, за словами першого, є добрими друзями. Навіть команди, які є в їх розпорядженні, виглядають приблизно рівними за своїми можливостями. Як в складі "Карпат", так і в складі "Ворскли" вдосталь як досвідчених виконавців, так і перспективних футболістів. При цьому обидва клуби останнім часом воліють не робити різких поворотів на трансферному ринку.

Фактично стартові позиції обох спеціалістів – однакові. Проте в очній зустрічі впевнену виїзну перемогу отримує "Ворскла", навіть не зважаючи на серйозні кадрові проблеми, які її спіткали останнім часом. І не сказати, що полтавці грають на стільки краще, однак Василю Сачку принаймні вдається тримати свою команду на одному рівні, тоді як підопічні Йовічевіча після однієї вдалої гри видають кілька провальних матчів. Якщо львів&lsquo-яни й мріяли про місце в першій п'ятірці, то, схоже, про вихід на міжнародну арену варто знову забути до кінця цього сезону. Окрім "Ворскли" "Карпати", нагадаємо, також програли "Волині" і ледь-ледь витиснули нічию з "Зорею", яка майже весь матч грала в меншості. Хоч і пройшло майже півтора року з моменту призначення Йовічевіча на пост головного тренера львівської команди, але вона так і не навчилась протистояти прямим конкурентам.

ВІЛЬНЕ ПАДІННЯ

Важко згадати, коли "Металіст" востаннє падав так низько в турнірній таблиці по середині сезону. Після розгрому від "Олімпіка" харків&lsquo-яни опинились на 12 місці, випереджаючи зовсім безнадійний "Металург" та зовсім юний "Чорноморець". Проте й це не виглядає межею для команди Севідова, яка на початку сезону за своїм кадровим потенціалом розглядалась як один з претендентів на місце в єврокубках. Найгірше те, що усі розуміють причину бід "Металіста", однак ніхто не знає, як її вирішити. Залишається лише дивуватись, як стількох досвідчених та знаних у футбольному світі гравців на чолі з тренером вдалось заманити на борт тонучого корабля.

СВІТЛО В КІНЦІ ТУНЕЛЮ

Майже рік не міг перемогти в чемпіонаті України одеський "Чорноморець". Перервати невтішну серію Олександру Бабічу вдалось в матчі з запорізьким "Металургом", який, схоже, впевнено крокує до свого кінця. Навряд чи розгромна перемога над командою Анатолія Чанцева буде доказом закінчення кризи в грі одеситів. Свої м'ячі у ворота Тимофія Шеремети моряки забивали за повної бездіяльності захисту суперника. Втім, позитив для "Чорноморця" напевне є – молодій команді конче були потрібні позитивні емоції та відчуття того, що вони можуть грати результативно на найвищому рівні. Перший крок зроблено, одеський клуб сам собі довів, що не є найслабшою командою у вищому дивізіоні. Для засвоєння пройденого матеріалу конче необхідна перемога над командою, буде грати у футбол, а не відбуватиме номер, як це робили запоріжці.

ГЕРОЙ

Напередодні українського Класичного вболівальники та журналісти не могли обійти стороною традиційну тему суддівства. Через травму на матчі не міг працювати кращий рефері останніх років Юрій Можаровський, тож Пьєрлуїджу Колліні довелось призначати на гру Анатолія Абдулу, який переживав не період у своїй кар'єрі. Втім, побоювання з приводу персони арбітра виявились марними – Абдула зі своєю роботою справився якщо не на відмінно, то на тверду четвірку.

Показавши вже на перших хвилинах жовту картку Алексу Тейшейрі, рефері дав футболістам зрозуміти, що налаштований тримати гру під своїм контролем. Звичайно, поєдинок супроводжувався великою кількістю жорсткої боротьби, але межі команди не переступали. Як наслідок, можемо констатувати, що результат центральної гри туру визначили самі її учасники без втручання "сторонніх сил".

ЦИФРИ

Євген Селезньов став 11-м гравцем в історії чемпіонатів України, якому вдалось забити чотири м'ячі в одній грі. Першим автором "покеру", нагадаємо був форвард "Таврії" Юрій Гудименко (червень 1992-го, матч проти "Темпу"), десятим – Матеус з "Дніпра" (квітень 2014-го, матч проти "Волині").

Форвард донецького "Олімпіку", а за сумісництвом його президент Владислав Гельзін відтепер є офіційно найстаршим гравцем, який коли-небудь виходив у матчі вищого дивізіону. В день гри проти "Металіста" Гельзіну було 42 роки та 52 дні. Попередній рекорд належав Ігорю Шуховцеву, який брав участь в грі Прем&lsquo-єр-ліги у віці 41 рік та 317 днів.

30 голів – новий рекорд результативності туру в чемпіонаті серед 14 команд. Попередній нараховував 27 забитих м'ячів і був встановлений у вересні минулого року. Цікаво, що зовсім недавно команди Прем&lsquo-єр-ліги оновили анти рекорд результативності – у шостому турі було забито всього шість голів у семи матчах.

СИМВОЛІЧНА ЗБІРНА 11-ГО ТУРУ