###Мирон МАРКЕВИЧ: «При мне Кварцяный себя сдерживал» ###

Наставник харківського «Металіста» Мирон Маркевич в інтерв’юсайту «Футбол 24» розповів про свій футбольний шлях та поділився секретамисвого ремесла.

- Мирон Богданович, чому кар’єру футболіста ви завершили у 27років?
- У мене буласерйозна травма, два роки не виходив на поле. Тоді виступав за «Спартак» ізОрджонікідзе. У 1977-му році перейшов у луцьке «Торпедо», яке виступало в другійлізі. Тоді уже зрозумів, що варто починати працювати тренером. Про таку роботузавжди мріяв. Мій батько був тренером, хотів піти по його стопах. У Луцьку язакінчив кар’єру футболіста.

- Яких успіхів ви досягнули як футболіст?
- У 1970-1972 рокахвиступав за дубль львівських «Карпат». У нас тоді підібралася хороша команда, мипосіли третє місце в Радянському союзі. Це був достатньо серйозний рівень. Потіму першій всесоюзній лізі грав за «Спартак» із Орджонікідзе й пропустив два роки.А догравав у Луцьку.

- А на якій позиції ви грали?
- У півзахисті, інколина правому фланзі, інколи в центрі, як коли.

- В ті часи потрапити у всесоюзну Вищу школу тренерів уМоскві було дуже важко?
- Практично нереально.

- І як вам вдалося це зробити?
- Мені допоміг теперпокійний Володя Булгаков. Він тоді закінчував ВШТ, познайомив мене іздиректором школи. Ми спілкувалися впродовж вечора на футбольні теми, директорВШТ у мене повірив. За що я йому дуже вдячний.

- Перший тренерський досвід ви отримали у луцькому «Торпедо».Мабуть, отримали цю роботу завдяки тому, що виступали за цю команду?
- Так, через те, щограв за «Торпедо». Тоді волинський спорткомітет очолював Станіслав КириловичРубців. Він стежив за тим, як я грав за луцьку команду, після того, як закінчивВШТ, Станіслав Кирилович наполіг на тому, щоби я був головним тренером «Торпедо».Можна сказати, що ця людина дала мені путівку у життя.

- Мабуть, прорахунків на перших порах роботи наставникомприпустилися чимало?
- Звісно, без цьогоне обійшлося. У ВШТ нам викладали Гавриїл Качалін, Констянтин Бєсков, МиколаЛюкшинов. Це серйозні фахівці. Вони завжди нам говорили: «Ми вас нашпигуємознаннями, ви усе будете знати, але у вас все прийде з часом, наб’єте шишки і дійдетедо своїх висновків. Будьте готові, що не усе відразу виходитиме». Так і сталося.

- Зараз які свої прорахунки згадуєте із посмішкою?
- Повернувшись ізМоскви, я змінив тренувальний процес «Торпедо». На тренувальних зборах ми усіхобігрували, а почався сезон і ми забуксували. На щастя, змогли вилізти із тої ями.Тоді зрозумів, що спішити потрібно не завжди.

- Віталій Кварцяний був вашим помічником в «Торпедо»?
- Так.

- Як ви з ним познайомилися?
- Він працював уколективі фізкультури, грав на першості України. Запросив його у свою командуна посаду другого тренера.

- Віталій Володимирович за ці роки суттєво змінився?
- (Сміється) При меніКварцяний себе стримував, він же був помічником. Ну а пізніше, як став головнимтренером, розкутіше почав поводитися. Віталій Володимирович виховав чималофутболістів, дуже багато зробив для волинського футболу. Фундамент закладати япочав, потім мені допомагав Кварцяний, шість років попрацювали пліч-о-пліч.

- Мироне Богдановичу, в кого вам доводилося стажуватися?
- Перше стажуванняпройшов у нині покійного Валерія Лобановського. Це було під час навчання у ВШТ.Був на стажуванні у Крістофа Даума в леверкузенському «Баєрі» (тоді командабула другою в Німеччині), у Фабіо Капелло в «Ромі», у Йохана Кройфа в «Аяксі», вКарло Анчелотті в «Челсі». Стажувався у хороших тренерів.

- Як ви розумієте широковживаний вислів «конспекти Лобановського»?
- Якщо хтось працює поконспектах, він не є тренером. Інформацію можна черпати із різних джерел, але унаставника повинно бути у голові щось своє. Інакше він не є хорошим фахівцем. Можнавідкрити конспект Лобановського і поїхали… Але нічого хорошого із цього невийде. У Валерія Васильовича було 50 рівноцінних футболістів, він міг дозволитисобі сьогодні випустити на поле одного, а завтра іншого. Зараз подібна практикає нереальною, жоден тренер собі такого дозволити не може. Також нереальні і непотрібніу теперішніх умовах і навантаження Валерія Лобановського.

- Чому нереальні? Тому що у Лобановського був величезний вибірі у команду він брав тих хто «виживав» після зборів?
- Так. Київське «Динамо»у часи Радянського союзу було народною командою і усі працювали тільки на неї.

- Коли ви стажувалися в закордонних фахівців, у них і у васбули зовсім різні умови для праці - інфраструктура, можливості для відновленняфутболістів, фармакологія. Це зараз у цих компонентах деякі українські клубиуже наздогнали Європу, а ще років з десять тому ситуація була іншою. Ізпобаченого під час стажувань багато чого вдалося реалізувати на практиці у своїйкоманді?
- Справді, умови різні.Вони випереджали не лише по технічних аспектах, а й по підбору футболістів. Скажімо,у Фабіо Капелло в «Ромі» була збірна світу. Йому вдалося зібрати суперкоманду, попідбору футболістів рідко коли зустрінеш такий колектив. Зараз у збірній Англіїв Капелло і близько немає таких футболістів. Висококласні футболісти були двароки тому у розпорядженні Анчелотті в «Челсі». Він виграв чемпіонат Англії, тількине зміг виграти Лігу чемпіонів, оскільки «Барселона» дуже сильна.

- Що із побаченого за кордоном ви запровадили у своїхкомандах, зокрема в «Металісті»?
- Ну що означає запровадив?В мене є власне бачення процесу. Звісно, дещо запримітив і це допомоглопереглянути ставлення до деяких речей. Потрібно завжди прагнутиудосконалюватися. Тренер, який не навчається, який не аналізує і не находитьнових шляхів, є «пустим». Не можна бути зацикленим на тому, що «я найрозумніший».Потрібно їздити, вивчати і не забувати що ти сам хочеш зробити. Не кожен тренермає можливість працювати із суперфутболістами. Потрібно відштовхуватися від своїхумов. Необхідно працювати, доводити гравцям що ти хочеш від них. Це не простийпроцес.

- У якого б фахівця ви б хотіли побувати на стажуванні?
- Дуже б хотів коли-небудьпобувати в «Барселоні». Не стільки хотів би чогось навчитися у Гвардіоли, скількипобачити підхід клубу до справи. У каталонців суперкоманда ще з часів Кройфа. Можливо,зараз дещо призабули той склад, але на ту команду було любо глянути. Вся справав клубній структурі. Усі тренери працюють за одним принципом, тому зараз «Барселону»ніхто не може обіграти. Футболістам роками закладають цей короткий пас, контрольм’яча, манеру гри. В «Барселоні» усе продумано ще починаючи із дитячої школи. Щосьподібне ми запроваджуємо в «Металісті». Контролюємо дитячих тренерів, які працюютьза нашою програмою. З часом це повинно дати результат. Звісно, якщо після менеце ніхто не ламатиме. В «Барселоні» процес зламати неможливо. Люди приходять і продовжуютьроботу, а не починають усе переінакшувати. Це дуже важливо. Повинна бути послідовність,одна манера гри дитячої команди, дубля і основної команди. Тоді буде результат.

- Різниця в бюджеті клубу десь на 10-15 мільйонів доларів врік це суттєво для сучасного футболу?
- Ні, не суттєво. Якбирізниця становила 100 мільйонів – це суттєво, а 10-15 – ні. Вона нічого не дає.«Металіст» 5-ть років грав із футболістами, які нікому не були потрібні. Ви жзнаєте усі прізвища… Згадайте, Горяїнова, Бордіяна, Папу, Обрадовіча, Ганцарчика,Слюсара, Валяєва, Девіча. Ми серйозних покупок не робили. Єдине, за ЖажуКоельйо заплатили, якщо не помиляюся, 700 тисяч доларів. Інших взялибезкоштовно. З цими футболістами ми грали 5-ть років. Зараз у нас ситуація змінилася,ми взяли дорогих футболістів. Вони уже виправдовують витрачені кошти, але длямаксимального ефекту потрібен час. Ми ж взяли молодих виконавців – Крістальдо, Тайсона…Найстарший Хав’єр, якому уже 28 років. Рік, два і «Металіст» суттєво додасть.

Андрій Захарчук, www.football24.ua